Наша галактика Чумацький Шлях перебуває у ділянці космосу, яка відома як суперпорожнеча або супервойд KBC.
Земля розташована у супервойді / фото ua.depositphotos.com
Науковці заявили, що невідповідність у параметрах швидкості розширення Всесвіту (сталої Габбла), відома як проблема Габбла, виникає через те, що наша планета перебуває у величезній порожнечі – регіоні космосу з низькою щільністю. Існує два способи розрахунку постійної Габбла, одна вони не узгоджуються один з одним.
Як пише Space, дослідження в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society свідчить про те, що головну космологічну модель еволюції Всесвіту необхідно переглянути.
Що таке супервойд KBC
Наша галактика Чумацький Шлях перебуває у ділянці космосу, яка відома як суперпорожнеча або супервойд KBC.
Відео дня
У космосі існують войди, шириною до 300 млн світлових років, і супервойди. У цих ділянках космосу густина матерії нижча за середню по Всесвіту. У супервойді KBC матерія приблизно на 20% менш щільна, ніж у середньому. Ширина цієї суперпорожнечі оцінюється в 1 млрд світлових років. Найбільшою порожнечею у Всесвіті є супервойд Ерідана шириною 1,8 млрд світлових років.
Крім того, Всесвіт продовжує розширюватися, але невідомо, з якою саме швидкістю. Без розуміння цієї величини сталої Габбла науковці не можуть точно зрозуміти, як розвивається космос. Ця проблема свідчить про те, що в найкращій моделі еволюції Всесвіту, відомій як модель Лямбда-CDM, чогось не вистачає.
За словами вчених, під час вимірювань астрономи не заглядають надто далеко у Всесвіт і обмежуються відстанню у 2 млрд світлових років. Таким чином, їхні розрахунки стосуються лише швидкості розширення у супервойді.
Проблема Габбла
Швидкість розширення всесвіт обчислюють двома способами – теоретичним і спостережним.
Згідно з першим астрономи проводять спостереження за реліктовим випромінюванням – першим світлом, яке перетнуло космос. Це майже рівномірне й однорідне випромінювання, яке заповнює весь Всесвіт. Використовуючи модель Лямбда-CDM, науковці моделюють еволюцію космосу і на її основі отримують значення постійної Габбла.
Другий метод передбачає вимірювання того, з якою швидкістю віддаляються від нас галактики. Цю інформацію отримують вивчаючи зміну їхніх довжин хвиль світла або червоне зміщення. Чим довше світло летить у космосі, тим далі зміщується в червону частину спектра.
Однак проблема Габбла полякає утому, що ці два методи дають різний результат. Підрахунок реліктового випромінювання показує, що Всесвіт розширюється зі швидкістю 68 км/с на мегапарсек, однак судячи з того, які віддаляються від нас галактики, ця швидкість становить від 70 до 76 км/с на мегапарсек.
Для розуміння: дин парсек — це 3,26 світлових роки, а один мегапарсек — 3,26 млн світлових років. Водночас світловий рік дорівнює 9,4 трильйона кілометрів.
Автори дослідження наголошують, що ці розбіжності вказують на те, що модель Лямбда-CDM невірна.
Як супервойд KBC може впливати на появу проблеми Габбла
На думку астрономів, згадана проблема виникає тому, що всередині нашого супервойду Всесвіт розширюється швидше через те, що це однорідна ділянка космосу з деякою негативною масою. Через це виникає відштовхувальний гравітаційний ефект, який може збільшити червоні зміщення галактик.
Науковці стверджують, що теоретичний метод усереднює сталу Хаббла по всьому Всесвіту. Однак спостережливий метод враховує лише швидкість розширення всередині супервойду KBC. Таким чином зсередини цієї порожнечі спотворюється розуміння всього Всесвіту, оскільки виглядає так, ніби він розширюється швидше, ніж це відбувається насправді. Це відкриття вирішує проблему Габбла, але суперечить стандартній космологічній моделі Всесвіту
Астрономи з’ясували, що такі величезні порожнечі в космосі, як супервойд KBC, не можуть існувати в моделі Лямбда-CDM в її нинішньому вигляді. На думку вчених, тепер цю модель еволюції Всесвіту необхідно переглянути.
Як раніше повідомляв УНІАН, учені могли повністю помилятися щодо походження кілець Сатурн.
